Текст пісні "Моїй – піском пересміялось долі"

Моїй – піском пересміялось долі,

Твоїй – чорнішим, глибшим полинем.

Але біда, що ми в одному полі,

Хоч нарізно, але в однім помрем.

Мені так скупо націдилось крові,

Що в мить щонайостаннішу, трудну,

Не в золоті дошки, не в яворові,

Заб'ють у дощану труну.

В дошки сівкі, довезені з Таймиру,

Із боязких, із каторжних модрин,

І я, вже вільний од війни і миру,

На цілу вічність вилучусь із гри.

Тоді мене уже й нести не треба,

Щоб не трудити зігнутих плечей.

Я – вже земля. А вам ще треба неба.

Землі ще треба. І моїх очей.