Текст пісні "Пісня Марії Магдалини"

А люди лишались людьми... Забували про Юду,

Ходили на Гору, щоб тріску знайти від Хреста.

Про мене іще пліткували, цікаві до блуду, –

Аж поки їм інші, молодші, зайняли вуста.

А люди лишились такими самими, як були:

Легкі до видовищ, охочі до грошей та втіх...

Вони і не знали – чого там казати: "забули"! –

Що хтось там помер на хресті, їм знімаючи гріх.

Приходив Матвій, щось писав, заховавшись від влади.

Приходив Петро, сперечався з Матвієм, і пив,

І все не п'янів, і карався примарою зради,

І плакав, що Юда продав, а Петро, бач – купив!..

А я собі думала: Боже, а, може, й так треба!.. –

Ми мали ще шанс, та, як завше, прогаяли час –

І гріх Ти знімав на хресті вже не з нас, а із Себе,

Щоб сумнівів більше не мати, караючи нас!..

І все позосталося так, мов нічого й не сталось,

Немовби нікого й не вбито в тім чеснім краю –

Одній тільки мамі Його стільки горя дісталось,

Що пекла отого вона не забуде й в раю.

Вночі мені снилося Слово, і були в тім Слові

І посмішка, й біль, і прощення, і подих біди –

Так, наче скупав мене хтось в океані любові,

І виніс на берег печалі, і мовив: "Іди!.."