Текст пісні "Осіння літургія"

Хитає осінь кронами дерев,

Мов золотими гривами Пегасів.

Вже скоро вітер золото здере,

Як святокрад, з її іконостасів.

Здере й покине, наче те сміття,

І ми його розтопчемо ногами,

Коли прийдем на пізнє каяття

Під купол неба у кленові храми.

Бо ми все ті ж, ми знову дотягли,

Аж поки в них співатиме лиш вітер,

Тепер, от стій, моли його, моли,

Щоб він дощам невчасні сльози витер.

А вітер, що ж, гріхів не отпуска,

Він господар тут, та просто злодій,

То ми й собі вкрадемо хто листка,

А хто й одну з поснулих тут мелодій.

Та й підем геть з під голих верховіть,

Спіймавши в них останнього облизня,

Хто ж це там на паперті стоїть?

Чи ж це не та, забута нами, пісня?..