Текст пісні "Молитва св. Пантелеймона"

О, дивний Боже вчителя мойого! –

Даруй, що я звертаюся до Тебе.

Оте дівча – дитя чужого бога,

Та що з того – Твоє над нею небо.

Вона іще так мало нагрішила,

Хоча й добра зробила ще так мало.

Вона на світі навіть і не жила,

Ще й не була – а вже її не стало.

Я, власне, й сам не заслужив нічого,

Я можу небо клясти спересердя...

О, добрий Боже вчителя мойого! –

Навчи й мене такого милосердя!

Вже хтось на тіло постелив хустину,

Нещасна мати в горі підломилась...

Ну що ж – візьми мого життя частину! –

Але яви Твою найвищу милість!

О, мудрий Боже вчителя мойого,

Моє уміння тут уже безсиле.

Я знаю й так, що вже знайшов дорогу, –

Я не собі прошу Твоєї сили.

Нехай Аїд не споглядає хтиво,

Нехай Харон іще посушить весла;

О, Боже – мій! – хвала Тобі за диво.

Я сам воскрес, коли вона воскресла!