Текст пісні "Лист з Італії"

Іванку, Іванку, з того боку ярку,

З того боку ярку! –

Пішла би-м до тебе, пішла би-м до тебе –

Взяла вода кладку...

...А зима тут, Іванку, смішна: ні морозу, ні снігу.

Гори є, але в них ти би вівці не дуже напас...

Бережи там дітей. Привезу вам з Італії фіґу –

То солодке таке; там росте – може, буде і в нас.

Я щодня бачу море... І небо – Іва! – що за небо!..

В нас такого нема, все – то гори, то дощ, то жнива...

Я, Іванку, нарешті навчилася спати без тебе;

Але сплю ще сама! – то і ти там шануйся, Іва!..

А легіники тут – як гуцули: чорняві і горді, –

Тільки ти все мовчиш, а вони – як те "Радіо Люкс"...

Тут один вже поліз... Ну, дістав, як належить, по морді –

Аж господар спитав, що то з ним – тихо буркнув, що флюс...

А як ще не дістав, то хвалився, що купить ми хату,

І що певно си вженить, як я тобі лишу дітей...

Ой, Іва... Я сміюся – а як то дожити до свята!..

Тут Різдво трохи скорше, ніж в нас – то дотерплю, ачей...

Я, Іванку, не вмію писати такими словами,

Як ото в серіалах. Та й сам ти казав, що то кіч.

Я купила сорочку тобі і спідницю для мами –

І до тої сорочки я прошепотіла всю ніч...

Мій господар питав, чи не маєш ти там інтернету...

Я кажу: якби мав, чи ж би мила я вам унітаз?..

А дипломи і мого, і твого, Іва, факультету

Вже не варті і свого паперу – що в них, що у нас...

Пишеш, вибори знов... Голосуй. Я не дуже ідейна.

Ми з тобою вже мерзли – і що нині маєм за все?

Мій синьйор все не вірить, що я розумію Ейнштейна;

Засміюся: я що! – он філософ маржинку пасе...

Ти не сердься, Іва! – то я так, передихала морем...

А яке тутай небо, Іванку, без тебе пусте!..

Я вже скоро, я скоро приїду... Ми ніч проговорим,

І до ранку та дірка, що знов привезу, заросте...