Текст пісні "Лже-Мойсей"

Тепер, коли ми всі прийшли уже до тями,

І віри більш нема в обітованний край,

Зізнаюсь вам: мене найняли єгиптяни,

Щоб вивітрити з вас усі думки про рай.

Мені сказали: "Йди, води своїх пісками.

Ось манни сто мішків, ось срібла цілий фунт.

Хай вимруть там усі, хто родом не від Хама, –

Хто ще недосить раб, хто здатний ще на бунт."

А Бог тоді мовчав, – сидів, дивився з трона,

Хоч добре знав, що я – звичайний фарисей,

І що Мойсей гниє в тюрмі у фараона,

І що моє ім'я – Моше, а не Мойсей...

І я не онімів. Язик мій був ваш ворог.

Я вас переконав, що маємо свій дім,

Розступиться вода, і рабство, наче порох,

Осиплеться з плечей, лиш сядемо у нім.

Ну, ось ми вже й дійшли. Уже доїли манну.

Вже тричі прокляли отой спекотний шлях.

Отам, за тим горбом – не сяйво Ханаану;

Там – Фіви, там нас ждуть Амон, і Ра, і Птах...

Бо, власне, що таке – це слово "батьківщина"? –

Батьки рожденні тут, а що вам до дідів?

Вас вигодував Ніл, і хай згорбатив спини –

Так ми ж такий народ: народ трудівників.

Ну що ж – доп'єм бурдюк; якраз усім по краплі,

Дасть Ра – вже на обід з'їмо по ковбасі...

Там Фіви, там нас ждуть... І свиснули дві шаблі:

"Ти поспішив, Моше! Ще вимерли не всі!"