Текст пісні "Зоряний ноктюрн № З"

Цієї ночі небеса такі прозорі –

Господь їх звечора ще хмаркою протер,

Щоб нам обом одні і ті ж світили зорі, |

Іще вологі після дощику в четвер. | (2)

Поволі гаснуть ліхтарі вечірніх вулиць;

То вже наш час – чи відчуваєш ти, чи ні,

Як наші погляди легенько доторкнулись |

Один до одного у темній глибині?.. | (2)

Такі натомлені шаленою добою,

Такі туманності між зоряних прикрас,

Вони напевне щось там шепчуть між собою, |

Вже незалежні і від неба, і від нас. | (2)

Прийдуть удосвіта навшпиньки, обережно,

Щоби й не скрипнула найменша із дощок... –

А нам присниться щось високе, щось безмежне – |

І знов, прокинувшись, не знатимемо, що... | (2)