Текст пісні "Залізна верба"

Я поливав щодня оливою город,

Вже сорок літ підряд з великої каністри,

Казали тато, що прокинеться народ,

То буде мати чим прогнати комуністів.

Та комуністів і без того трафив шляк,

І мій народ вже має прапора і герба,

Правда маленького,

А я прийшов на свій город і аж закляк -

За ніч там виросла залізна верба.

Дзвенять патрони, мов листочки у гіллі,

Блищать гранати, ніби спілі бергамоти,

А молоденькі кулеметики з землі,

Вже тягнуть люфочки і просять їм роботи.

Хотів сказати їм: "Спізнилися, малі,

Бо ми вже вільні і будуєм ліпшу долю!"

Але понюхав ковбасу за сто рублів,

Йой, де вже за сто гривень?..

І зрозумів, що в нас лиш ціни мають волю.

А стовбур верби, то гармата, просто грім,

Смикнеш сучка - воно завиє і засвище,

Жбурне снаряд, як гарбуза, на білий дім,

Не знаю лиш на той, що там, чи той, що вище.

Мені недарма нині снився Чорновіл,

Я витер лоба, витяг чобота з гноївки,

І раптом бачу, мій сусід стоїть, як віл,

Й очима лупає на дуба з вибухівки.

Йване, хлопе, чим ти зброю поливав?

Та ж гавкне пес і йди шукай під лісом хату,

А ві стоїть і лиш трясеться: "Якби м знав,

То не давав би м в той город суперфосфату!"

Ой, не бреши, бо не лише у тому річ,

Як відбирали в українців Україну,

Я бачив сам, бо копав, як в темну ніч

Ти під капусту заховав німецьку міну.

Тепер виводить поволі жіночку з дітьми

Та не забудь, зі стріхи вийми револьвери.

Підем поглянем, що там виросло в Хоми -

Він на городі закопав портрет Бандери!