Текст пісні "Дві тисячі років"

Am Dm

Дві тисячі років минуло від часу спокути

G C E

Закладених Богом у нашу природу гріхів.

Am Dm

Дві тисячі років живем — і не можем забути

G C E

Як Божого сина ми вбили, бо він нас любив.

Am Dm

Здіймаються храми над нами все вище і вище;

G C E

Єретиків стільки згоріло, що скрутно з пальним.

Am Dm

Дві тисячі літ ми вважаємо небом горище,

E Am

Бо вище горище не хоче здійматися дим.

Давно вівтарі почорніли від крові та сажі;

За жертвою жертва — і кожна заради добра.

А матері лиха щороку заходять у тяжі;

І жодна дитина, о Боже, у них не вмира.

Брат брата хапає за горло і душить запекло —

Все господа ділять і ділять, як ту ковбасу.

Поволі зварйований світ опускається в пекло

Am E Am

Без всякого суду... Чи, може, проспали ми суд.

Дві тисячі років — для космосу менше секунди,

Лиш сто поколінь; комарам це під силу й за рік.

То, може, ще рано для наслідків тої спокути.

Для Бога ми все іще діти; дитинство — не гріх.

Коли й пустувати, аби лиш були ми здорові —

Господь нам пробачить, бо ще й не таке пробачав.

Та й скільки там тої роботи: відмити від крові

Am E Am

Вівтар, чи долоні, чи совість, чи лезо меча.

Am Dm

Та й скільки там тої роботи: відмити від крові

Am E Am

Вівтар, чи долоні, чи совість...