Текст пісні "Тургенєвська, 10, квартира 15"

Іще ні війни, ані евакуацій,

І Київ щасливий у цвіті акацій.

І тато не сивий, і мамі за двадцять:

Тургенєвська, десять, квартира п'ятнадцять.

І я між батьками – любительське фото,

І плющ кучерявий сміється навпроти.

А десь гуркотить у трамваях Хрещатик,

І слухає тишу будинок дощатий.

А поряд Євбаз... Понаїхало люду,

Цигани напнули шатро-халабуду.

Одні продають, інші, звісно, купують,

Євреї в крамничках своїх порядкують.

Барвисте намисто, у райдугах ленти,

Без діла тиняються бідні студенти.

Дядьки у чумарках відважують бульбу,

Малюк репетує: – Купи мені кульку...

Горшки і макітри, ложки і місюрки,

Плащі і халати, кожухи й тужурки.

Зійшлися шляхи робітничо-селянські,

– Ану, розступися, душе християнська!

Бери, віддаю, уважай, що задаром!.. –

А цур йому, пек з отаким от базаром.

Тут мама і тато такі молоденькі,

Були на базарі – додому ж близенько.

Ходили-бродили, які тобі гроші!..

Зате надивились – товари хороші.

І я біля тата, і я біля мами,

І небо високе, гіллясте над нами.

І тато сміється, і мама сміється,

І голуб у сонячнім промені в'ється.

Чого ж тоді плачу я, сліз не утерши?..

Тургенєвська вулиця, рік сорок перший!