Текст пісні "Спогад про пісню"

Ще не світало, не розвиднялось,

Мерехтів на небі зоряний цвіт,

А з отчої хати волю здобувати

Козаки рушали в похід.

Пісню співали, в бій ідучи,

Як засвистали з полуночі,

Як Марусенька ясні очі виплакала в тужнім плачі...

Як мати сина, вчувши той свист,

Слізно просила - не забарись

Та за чотири неділеньки ти додому, синку, вернись...

А Марусенька свою рученьку

На коня коханому подала:

- Поцілуй, козаче, устонька гарячі,

Щоб надовго згадка була!

А він, до неї з коня гнучись,

Мовив, казав - не плач, не журись,

Та ще за мене, Марусенько, Богу помолись, поклонись...

- А ти, мій коню, не спотикнись,

З вершником разом з бою вернись!

А сам як вернеш, то розкажеш, як за Україну я бивсь!..

А козаченько у матусеньки

Попросив іще в прощальну ту мить:

- Поки вернусь, ненько, мою Марусеньку,

Як дитину рідну, прийми!..

А мати й рада б те обіцять,

І Марусеньку щиро прийнять,

Тільки не знає, а чи ж буде та її як слід шанувать...

А козаченько вже од воріт

Крикнув, гукнув їм - ой, не тужіть!

Кінь мій заграв - тож сподівайтесь, тож назад мене скоро ждіть!..