Текст пісні "Скарга внутрішніх дверей електрички"

Вже вкотре нами хряпнули!..

Щосили... Не причинивши навіть...

Вся душа палає від образи...

В чому винні?

У тому, що належим

Електричці системи МШС,

А не господарю – дбайливцю справжньому...

О, той не дав би

Знущатися над нами так безжально...

Розвіялись наївні наші мрії...

Коли з заводу новісінькі

Гойдались на ресорах,

Найкращими надіями світились,

Людей хотіли захистить від протягів...

Зігріти... Пригорнути...

Шепнув тоді старий вагон,

Бувалий у бувальцях, із тупика:

"Ріднесенькі, кріпіться!

Вас у житті ніхто не пожаліє...

Ви – нічиї...

Погляньте на сидіння мої...

Була тут шкіра...Я радів,

Що люди сядуть затишно і зручно...

Та в перший вечір

Почали їх різать і шматувать...

Як гірко плакав я, ридав,

Об шпали головою бився...

Кріпіться, любенькі!"

Не вірилось, їй-право...

Але нас бездушно смикають, –

Хрустять кістки залізні,

Болять і ниють металеві боки...

А як нас часто штурхають ногами,

Бо руцями, бач, відчиняти важко...

І кидають...

І кидають на глум, напризволяще...

Ми ж бо ваші, люди!

Для вас живем!

Чи тільки пасажири в житті ви?

Гірко, тоскно, страшно...