Текст пісні "Про дружбу і друзів"

Коли у душі із собою незлагода,

І серце болить, і в житті не щастить -

До друзів іду за підтримкою-радою,

Щоб з ними знегоди свої розділить...

А друзі назустріч самі йдуть, не гаючись,

Одразу ж, не різнячи днів від ночей,

Приходять на поміч, запрошень і просьб не чекаючи,

Своє підставляють надійне плече!..

І вже відступають печалі і відчаї,

І вже мені доля всміхається знов!

Тому-то я дружбу сильніше любові звеличую,

Що дружба вірніша в стократ за любов!..

Коли у душі мир панує і злагода,

На серці спокійно, в душі благодать -

До друзів іду, щоб їх також порадувать,

Про успіхи й злети свої розказать!

І друзі радіють, сердечно, без зависті,

Неначе це їм так везе і щастить!

І радість на стільки помножиться з ними й добавиться,

Скількох справжніх друзів про неї звістить!..

Брехня, ніби друзі взнаються у бідах лиш,

Або ж застаріло прислів"я оте...

Вони ще взнаються і в тім, чи до дна й незавидливо

Зі мною за мене їм радісно теж!..

Свої шлях і доля, звичайно, у кожного,

І хрест також свій кожен має нести...

Та друзі даються нам волею Божою

Полегшить шляхи ті, і долі, й хрести...

І, певно, багато у нас є несхожого,

І різні характери, звички, смаки,

Та в дружбі усе те забуть і відкинуть ми можемо -

Тому й пронесли ми її крізь роки!

За те, що вас доля мені напророчила,

Я їй, мої друзі, "спасибі" кажу!

А ще вас прошу я, благаю, молю, якщо хочете -

Заждіте іти за останню межу!..

Коли у житті моїм благо і злагода,

Або ж чорна смуга і не таланить -

До друзів іду я, про друзів хороших я згадую,

Щоб щастя - помножить, біду - розділить,

Щоб все, що я маю, із ними розділить...