Текст пісні "Прекрасна наука"

Онуки мої, онучки!

Із вами, внучата-внученьки,

Проходжу я знов науку

Малих оченят і рученьок...

Дивлюся на вас, чудуюсь,

Своє хоч би щось шукаю,

І наче у воду тую ж

Я знов у житті ступаю.

Із вами, мої онуки,

В добу своїх скронь засніжених

Я згадую знов науку

Малих рученят і ніженьок!..

Обнять вас так міцно хочу,

Узяти усіх на руки,

Бо більш за синів і дочок

Ми любим своїх онуків.

Внуки, внученьки мої,

Товариство невсидюче,

Вас не бачив я лишень два дні,

А мов рік минув, так скучив!..

Швидко ж як ви ростете,

Тож, хоч я й не молодію,

Ще й на вашеньких дітей

Дочекатись є надія...

Хоч життя і не просте,

Та на краще я надіюсь

І на правнуків ще теж

Дочекатись встигнуть мрію!

Онуки мої, онучки,

Мої дорогі кровиночки,

Смішні малюки й малючки,

Четверті мене частиночки...

А може, мене ще й більше

У вас, ваших рисах, рухах...

Бо ж кажуть, що ми сильніше

Повторюємось в онуках.

Ну що ж, повторюсь хай знову,

Але вже всьому наученим,

Щоб ви у житті й любові

Поменше були засмучені!

Онуки мої, онуки!

Вам щастя я так бажаю!

А зараз - ходіть на руки,

Допоки ще силу маю!

Онуки мої, онуки,

Я Бога за вас благаю!

А зараз - ідіть на руки,

Допоки ще силу маю.