Текст пісні "Балада об прокуренім вагоні"

Як дивно й боляче, кохана,

Корінням сплівшись і гілками –

Як дивно й боляче, кохана,

Роздвоюватись від пили.

Не заросте на серці рана,

Проллється чистими сльозами,

Не заросте на серці рана –

Проллється краплями смоли.

– Допоки дишу, поряд буду –

Душа із кров'ю неділимі, –

Допоки дишу, поряд буду –

Любов і смерть в узлі тугім.

Ти понесеш з собою всюди,

Ти понесеш в собі, любимий, –

Ти понесеш з собою всюди

Родиму землю, отчий дім.

– Та як в душі моїй так пусто

Від жалю й суму незцілимих,

Та як в душі моїй так пусто

Від розставання самоти?

– За розставанням буде зустріч,

Не забувай мене, любимий,

За розставанням буде зустріч,

Оба вернемось – я і ти.

– Та якщо я безвісно кану –

Короткий промінь дня швидкого, –

Та якщо я безвісно кану

У морок зоряних світів?

– За тебе я молиться стану,

Щоб не забув земну дорогу,

За тебе я молиться стану,

Щоб ти вернувсь, щоб уцілів.

Трясучись в прокуренім вагоні,

Він став бездомним і смиренним,

Трясучись в прокуренім вагоні,

Він напівплакав, напівспав,

Коли на горнім перегоні

Страшним зігнувся поїзд креном,

Коли на горнім перегоні

Від рейок раптом одірвавсь.

Нелюдська, потойбічна сила,

В одній всіх трощачи давильні,

Нелюдська, потойбічна сила

Земне відторгла від землі.

Й нікого, ні, не захистили

Ні ждана зустріч, ні моління,

Й нікого, ні, не захистила

Рука, що кличе звіддалі.

З коханими не розставайтесь,

З коханими не розставайтесь,

З коханими не розставайтесь,

В них всею кров'ю проростіть, –

І кожен раз навік прощайтесь!

І кожен раз навік прощайтесь!

І кожен раз навік прощайтесь!

Коли йдете хоча б на мить.