Текст пісні "Балада об донецькім степі"

– Як дивно й боляче, кохана!

Корінням сплівшись і гілками,

Як дивно й боляче, кохана,

Надвоє краятись живцем!

Не заросте на серці рана,

Проллється чистими сльозами,

Не заросте на серці рана –

Смоли проллється янтарем...

– Допоки дишу, поруч буду –

Душа і кров – одного грані,

Допоки дишу, поруч буду –

Любов і смерть в вузлі тугім.

Ти понесеш з собою всюди –

З собою понесеш, коханий, –

Ти понесеш з собою всюди

Родиму землю, отчий дім.

– Та як в душі моїй так пусто

Від жалю й суму безустанних?

Та як в душі моїй так пусто

Від розставання самоти?

– За розставанням буде зустріч,

Не забувай мене, коханий!

За розставанням буде зустріч.

Оба вернемось – я і ти!..

– Та якщо я безвісно кану –

Короткий промінь дня швидкого, –

Та якщо я безвісно кану

У морок зоряних світів?

– За тебе я молиться стану,

Щоб не забув земну дорогу,

За тебе я молиться стану,

Щоб ти вернувсь, щоб уцілів.

У тім степу лихім, донецькім,

Під тим лихим донецьким небом,

У тім степу лихім, донецькім,

Куди з Майдану він помчав,

У тім підрозділі стрілецькім,

Що братом взяв його до себе,

У тім підрозділі стрілецькім,

Де мужнім воїном ставав...

Страшна пекельна непогода,

Залізним градом їх накривши,

Страшна пекельна непогода

В одне змішала степ і кров...

Й нікого не спасло у взводі

Чиєсь чекання найвірніше,

Й нікого не спасли у взводі

Чиїсь моління і любов...

З коханими не розставайтесь!

З коханими не розставайтесь!

З коханими не розставайтесь!

В них всею кров'ю проростіть –

І кожен раз навік прощайтесь!

І кожен раз навік прощайтесь!

І кожен раз навік прощайтесь,

Коли йдете хоча б на мить!