Текст пісні "Веде в дитинство нас дорога"

Чим далі в світ, тим далі від порога,

І батьківського й маминого ми.

Частіш веде в дитинство нас дорога, |

Коли ми залишаємось самі. | (2)

І оживають в пам'яті стежини,

Що босими ногами протоптав.

І гріє серце вишита калина, |

На рушнику, що в світ з собою взяв. | (2)

Ідуть роки. Дитинства хата сниться,

Тривожить душу, в пам'яті живе,

І в довгу темну ніч, коли не спиться, |

Із вирію мене додому зве. | (2)

Не часто я топчу пісок поліський,

В турботах все і мало часу є.

Чи не тому в саду у Бога вишня |

Коли іду, мене гілками б'є. | (2)