Текст пісні "Come on, man!"

Свобода тримається на трьох китах:

Ринок, демократія, і кулі в животах.

Іноді просто на кулях в животі.

Зараз розповім як це буває в житті.

Герої епопеї, два бердичівські євреї,

Креативили в Голандії фінансові ідеї:

Береш кредит, купуєш аудит,

І хай доводять, хто з вас бандит.

Ділились по совісті, наче брати,

Є куди рости, коли рубаєш хвости.

Чесна праця, нескорена нація,

Вас вітає українська еміграція.

Свобода відкрита своїм і чужим.

Тим більше – в Україні міняється режим.

Можна навіть пропхати закон –

Чувак в мінюсті з поганаловом Флакон:

Має знайомих серед опозиції,

Свій серед міліції та органів юстиції.

Всидів у кріслі, не двинув коні.

На якомусь фото обіймає Берлусконі.

Стаєш під крило. Вкладаєш бабло.

І робиш вигляд, що тебе тут не було.

Ось компаньйони сидять за столом.

Кавказька кухня в ресторані "Шалом".

Повар-торчок, розстріляний бачок,

І смак дитинства – водка "Горбачов".

Зорі висять, наче псячі серця.

Окремо – зорі Бога-сина,

Окремо – Бога-отця.

В країні реформи, - говорить Флакон, -

Потрібно бути останнім мудаком,

Щоб стояти збоку. Я ось не стою!

І давай накручувати долю свою.

Впіймають, можуть по повній впаять.

Тому мені половину,

І вам по двадцять п'ять.

Головне – свободи ідеї засадничі.

Підіймемо з колін ваш чортів Бердичів!

Друзі слухали його як знавця, щоправда,

Не дослухали чомусь до кінця -

Спочатку накурили, потім щось наговорили,

І всім рестораном їх довго мирили.

Камон, мен, давай без імен.

Що ти як артистка театру "Ромен"?

Торгуєшся тут, як готельна пробл***.

В нас у Бердичеві так бізнес не роблять.

Готують проплату. Проводять транш.

За пару тижнів добили ганж.

Знищили колекцію кріплених вин –

Чекають з батьківщини добрих новин.

Минає квартал. З кредитом голяк.

Один нарешті долає переляк:

Ходімо до ребе, розкажемо про себе,

Ребе скаже все, що нам треба.

І ребе каже: Той, хто іде, той знає,

Що каміння насправді тверде.

Свобода, мен, вона без меж.

Ну, і з межею буває теж.

Коротше – не хочете гнити в тюрмі,

Їдьте в Бердичів, розрулюйте самі.

Друзі прилітають в новий термінал,

Проходять контроль, декларують нал,

Знайома з банку бронює готель,

Бавить, як може, дорогих гостей:

Гриби на столі й кримські кораблі:

Вітає, так би мовити, на рідній землі.

Ось вони вмикають готельне тіві –

А там репортери по лікті в крові,

І якийсь сержант із геройським таблом,

Застосовує лом у боротьбі зі злом.

І диктор коментує мінтовські понти,

Й намагається щось в цих кишках знайти -

Показує машину з мінюстівським босом

І печального Флакона з паленим баблосом.

Один із друзів говорить на це:

Головне – завжди зберігати лице.

Тут хоч куди, далеко не ходи,

Ця країна, мен, має дві біди

Мудаки, адвокати і другі неадеквати:

Люди, що завжди вміють здивувати.

Я, звісно, син трудового народу.

Але ну його на фіг. Я вибираю свободу.

Валимо, доки не взяли за хабар.

Я винесу тьолку, ти платиш за бар.

І коли Флакон здає їх телефон,

Вони говорять стосовно усіх цих реформ:

Камон, мен, давай без імен.

Що ти устроїв тут оперу "Кармен"?

Давай, босяк, це по ходу твій косяк.

Без потреби після себе залишати висяк.

Давай, ліміта, в тебе шанс – один зі ста.

Пересидиш на Анталії різдвяні свята.

Бабки можете лишити собі

Успіху вам в суспільній боротьбі.

А ребе, вислухавши їх, сказав:

Кожен порт і кожен вокзал,

Кожне шосе, що лежить між полями,

Так само поєднує, як і розділяє.

Головне – це свобода як моральний закон.

І взагалі – як можна працювати з таким мудаком?

То ж у чому, питається, загадка ця?

Загадка виключно у волі творця.

І коли ми співаємо свої псалми,

Він дивиться на нас...