Текст пісні "Торчок"

Чорна зоря арештантів висить угорі,

І стебла трави від нічного туману

Важкі й вологі...

І юний торчок дивиться на ліхтарі,

Сидячи третю добу в обласній наркології.

І доки сплять на матрацах брати-торчки,

Доки прострілюють тишу старі пружини,

Доки пливуть сновидінь золоті річки,

Він співає тюремних пісень,

Не дотримуючись режиму...

І він співає:

Той, хто боїться,

Той зводить високі мури,

Джа не вигадував для мене

Цю трудову терапію,

Мудрості мені не добавлять

Жодні мікстури,

Я завжди буду робити

Лише те, що я вмію.

І ніхто не скаже за мене

Мої слова,

І ніхто не зробить за мене

Мою роботу...

Час на волю,

Бо скоро почнуться жнива,

І тому сидіти мені тут,

Скажемо прямо, без понту...

І коли я вийду звідси,

Збиваючи вранішні роси,

І коли я прийду додому

Запашними полями,

Старенька мама віддасть мені

Мої папіроси, а друзі дитинства

Зійдуться з повними кораблями!..

Ніч відійшла за мости, за темні горби,

Із усім своїм крамом,

З казенним своїм покривалом,

І радість росла, мов лісові гриби,

Над печальним торчком

І розчуленим медперсоналом...

І слово правди здіймало своє крило,

І здіймало своє крило слово любові,

І сонце в зеленому небі на захід пливло,

І тягнулись за сонцем зернові та бобові...

І коли я вийду звідси!..

І коли я прийду додому!..

І ніч буде минати, і туга з нею,

І падуть вавилонські стіни, тюремні мури,

І, йдучи до праці скошеною стернею,

Будуть співати псалми втішені драпокури...