Текст пісні "Ти так давно не голився"

Ти так давно не голився, -

Говориш ти, - давай тебе поголю!

Бритва не знає злості.

Бритва не знає жалю.

Бритва не знає подяки,

Бритва не знає кривд.

Я знаю твоє лице,

Як сліпі знають свій шрифт.

Бритва зрізає пам'ять, мов очерет.

Бритва тягне на дно,

Бритва кличе вперед,

Крізь посуху зморщок,

Крізь піщані дюни лиця,

Тягне крізь вилиці –

Гострі, як у мерця.

Я знаю твоє дихання і тепло,

Я знаю те місце в тобі,

Де любов перетворюється на зло,

Я знаю твою шкіру – суху, наче ґрунти,

Я знаю все те, чому навчив мене ти.

Бритва ніколи не запитає чому.

Бритва пускає кров, ніби до міста чуму.

Бритва править шрами, як маршрут кораблю.

Ти так давно не голився – давай тебе поголю!

І ведеш холодну сталь уздовж судин,

Уздовж потоків крові, уздовж ранкових годин,

Ведеш, ведеш уздовж подихів і зітхань,

Ведеш без подиву, ведеш без нарікань,

Поміж люті й ніжності, поміж втіхи й біди,

Поміж небес і чорноземів, поміж суші й води,

Поміж голосу і мовчання, ведеш углиб.

Головне не схиб, чуєш, головне не схиб.

Ніхто не знає, як працює любов,

З яких рухів вона народжується,

З яких розмов,

З якої виймається радості, з якої вини.

Але вона працює, спробуй її зупини.

Тонко-тонко проходячи між вен,

Ледь торкаючись лезом імен,

Виснучи в порожнечі, не маючи опертя,

За крок від смерті, за крок від життя...