Текст пісні "Ракети"

Нас звели у цих містах, у цій невидимій країні...

Пізнавай її тепер у кожнім сні і кожній рані...

Час випалює найкращих у своєму поколінні...

Це зриваються серця, немов ракети в океані...

Як тепер тобі іти і як триматися любові?

Як приховувати біль і як заходити у хвилі?

Шрами в тебе на зап'ясті, як орнаменти гербові...

Світла золотий пісок ховається в твоєму тілі...

Сни годуються з руки, довірливі, неначе діти...

Ніч підходить під міста і листя відчуває трепет...

Ця країна не боїться зважитись і говорити...

Вчи її нічні слова, вслухайся в цей тривожний шепіт,

Вчи її зимовий грунт, вчи її осінню тишу,

Вчи її ламкі шляхи й важкі озерні узбережжя...

Я ніколи не візьму і я ніколи не залишу

Жодної з її зірок, з яких складається безмежжя!..

Стигнуть ріки і дерева, і зима стає на чати,

Дихання легких легень змонтоване із неба й сталі.

Десять тисяч твоїх слів, щоб говорити і мовчати,

Голос із твого мовчання виростає, виростає...