Текст пісні "Марат"

Приспів:

Марат помер уві сні

На початку березня, навесні,

Коли танцюють сніги

І ріки лишають свої береги,

Як діти лишають батьківські доми

Після тяжкої зими...

Марат тренувався на Спартаку,

Мав техніку - вивірену і тривку,

З тренованим тілом і серйозним лицем,

Був, мабуть, насправді кращим бійцем

В свої роки в напівсередній вазі.

Мав наколку з Фіделем на лівій нозі.

Імам говорив, стоячи над ним:

Пророк, - говорив, - він не був сумним,

Він вірив, що зло пожирає зло.

Буде так, як буде! Завжди так і було!

Хай Марату згадають про кожну з провин,

Пророк і дбає завжди про таких, як він!

Приспів.

Маратова мама мовчала в кутку,

Маратів брат читав молитву гірку,

Імам говорив, що сонце сходить будь-де,

І все, що зникає, ще колись зійде...

Ніщо не зникає, - відповів йому брат. -

Я битимусь з тими, з ким бився Марат!

Я знаю напевне, чому він помер,

Щоранку він бився проти химер,

Щодня він збивав у кров кулаки,

Аж доки над ним не згасли зірки.

Не всі заступають за цю межу,

Всі наші знають про що я кажу!..

Як може зникнути те, що є?..

Для чого пророк нам усе це дає?..

Насправді зникнути може хіба що страх,

Все інше є в нас – молодших братах -

Які розбивають собі серця,

Вдень і вночі стоячи до кінця!

Приспів. (2)

Брат замовк і відійшов убік,

Він був молодший від Марата на рік,

Марата завжди вважав головним,

Тримався ним, всюди ходив за ним...

Тепер ось мовчав, відійшовши нараз,

І стримував сльози,

Певно, соромлячись нас...

Коли виносили тіло, почався сніг,

Він падав з темних небес до ніг...

Імам ішов попереду, наче мара,

Весна на цвинтарі – не найкраща пора...

Жінки починали плакати, а чоловіки

Відчували, як тихо згасають зірки...