Текст пісні "Жінка з чорним, як земля, волоссям"

Жінка з чорним, як земля, волоссям,

Яку я знаю вже стільки років,

Живе собі, не переймаючись зовсім,

Поміж ранкового світла й вечірніх мороків.

Поміж заліза й гарячого листя,

Поміж стін і пташиних криків,

Поміж підземних русел, що переплелися,

Поміж усіх своїх снів і фріків

Вона ходить собі на стадіони й ринки,

Ховаючи в куртці телефон і флягу...

І я готовий палити сусідські будинки,

Щоби вона звернула на мене увагу!..

Я готовий позбавити міста керування

І на портвейн перетворювати озерну воду,

Лише б вона, згадуючи про моє існування,

Писала мені листи про життя і погоду.

Я готовий влаштовувати на її вулиці страйки,

Лише б бути ближче до її ніжності й люті,

І слухати її постійні байки про те,

З ким вона спить і кого вона любить!..

Я вигадаю нові літери та розділові знаки,

Я вб'ю всіх старих поетів, які ще щось пишуть,

Щоби вона забувала про те, що могла знати,

Щоби вона дивилася в темряву й слухала тишу...

Небо за її вікнами буде холодне й зелене!..

Дощ буде заливати пам'ять її невичерпну!..

Хай забуває про все! Хай забуває, навіть, про мене!..

Лише про мене хай забуває в останню чергу!..