Текст пісні "Український характер"

Ми - окрема порода народу

не подібна до жодного роду.

Ми в окремій колисці сповиті,

не знайдете таких в цілім світі.

Ми арійці, ми внуки Дажбожі,

ні на кого, й на себе, не схожі.

Ми не винайшли автовагона,

Зате винайшли ми макогона.

От ще б тільки здобутись на ласку-

на патенти на борщ і ковбаску.

Показатися можем на сцені,

показитися, наче скажені.

В акробатній сназі гопакерій

дикий розмах розвітрених прерій.

А пісні, що дзвенять апогеєм

починаємо "Ой-єм" та "Гей-єм".

В нас борщі, часниково пахучі,

все в нас вишите,навіть онучі.

Писанкуємо аж навкарачки

на яєчках від курки і качки.

Та вчимо і чужинців культури-

малювати баранчики й кури.

Ми-чудові, ми-вибрана раса,

ми - земної планети окраса.

Нарікаємо все на невдачі,

а в душі - хуторяни ледачі.

Нас в Сибір виганяли із раю,

а нам що - наша хата ж-бо з краю.

І навчились ми, як дипломати

язика за зубами тримати,

як та баба на двох ворожити

і часом ворогам прислужити.

Ми махаємо шаблями грізно,

а до бою ідемо нарізно –

ліві – вліво, а праві - направо,

а центристи – дрімають лукаво.

Ми від лиха ховаємось в зіллі,

наша сила, можливо, в безсиллі.

Ми – окрема порода народу,

не подібна до жодного роду