Текст пісні "Павутинка"

Висло літо бабине, росами увінчане,

Як чиясь розлука, як чиясь печаль,

А в саду осінньому сумувала дівчина

І тулилась павутинка до її плеча.

Це з'явилось враз моєю казкою,

Як ішов знайомою стежинкою,

І відчув до дівчини прив'язаний |

Бабиного літа павутинка. | (2)

Журавлиним окликом осінь віджурилася,

Загубився промінь в сірій далині.

Розкажи, любов моя, може, ти приснилася,

Залишивши на прощання спогади сумні?

І летять до мене мрії райдужні,

Як іду знайомою стежинкою.

І тремтять мої колишні радощі, |

Зірваною вітром павутинкою. | (2)

Вже ідуть, ідуть сніги, і здаються вічними,

Як моя розлука з присмаком гірким,

А в саду зимовому засмутилась дівчина,

Ніжно тулиться сніжинка до її щоки.

Скільки, скільки нами ще не сказано,

Знов піду знайомою стежинкою.

Може, то любов з'явилась казкою |

І розтане білою сніжинкою?.. | (2)