Текст пісні "Колюче терня"

Терня біло-біло зацвіло весною.

Посміхнулось щастя і мені з тобою:

У весільнім вальсі пелюстки кружляли

І на стежку долі стиха опадали...

Та у непогоду, в час глухої ночі,

Приблудила зрада в образі дівочім:

Твій забрала розум, серце зчарувала,

А квітучу гілку колючками вбрала.

Загубила перстень я у ніч розлуки.

Розривалось серце з болю і розпуки.

І було так гірко: люди - пересуди.

Не вкусивши плоду – не затерпнуть губи.

І зірвало вітром квіти ще й з листками,

Покотилась доля блудними стежками.

Кажуть: з пустоцвіту ягід не зібрати,-

Як собі постелиш – так і будеш спати...

Як собі постелиш – так і будеш спати...

Відшуміли весни. Відійшли тривоги.

Вже засохло терня, заросли дороги.

Та ночами сниться, а чи лиш здається,

Що шукаєш стежку до мойого серця.

Але я вже знаю: пишний цвіт в тернині

Не приносить щастя ні одній пташині,

Бо в колючім гіллі не заночувати.

Як собі хто стелить – так і буде спати.

Як собі хто стелить... Як собі хто стелить,

Як собі хто стелить – так і буде спати...