Текст пісні "Віддайте мову!"

Не лиш герої на землі зростають,

Є у Вітчизни і такі сини,

Котрим ота Вітчизна й не святая

Святі їм тільки гроші та чини...

Такий глаголить: Я – слуга народу!

Але народу тим цей служить "друг",

Що нишком нищить мову й Краю вроду,

Народ свій обертаючи на слуг...

Такий уже і в селах рідне слово

З останніх сил старається добить.

А нащо їм історія і мова, –

Всім тим, кого призначили в раби?!?

Приспів:

Віддайте мову! – Не прохання, а наказ!

Віддайте мову! Прорубайте в серці лід!

Віддайте мову! Й не колись, а в цей ж час

Лиш мовою живий козацький рід!

Нелегко було мову в нас забрати,

Котра корінням в батьківській землі!

Сам хан Батий не зміг її стоптати,

Проте, народу слуги, все змогли!

Вони зробили з неї "непрестижну",

Забравши від усіх життя основ...

Нас спонукали кожним днем і тижнем

До зради найспівучішої з мов!

Нам пильність присипали побрехеньки,

Що ми в тій зраді майже рай знайшли!

Ой, встаньте, козаченки й хмельничанки, –

Поки ми спали, мову ізвели!

Приспів.

Хто ми для них? Прості аборигени!

Але в цім слові величезний зміст,

Бо в землю повростали наші гени,

Й то навіть крізь асфальт великих міст.

Хазяїн хто? Чиновничі конклави,

Чи ти, абориген землі ції?

Це скаже бій, хоч може й не кривавий,

Але навряд чи легший із боїв...

Ми в тім бою ще скажем своє слово

Про Чорну Биль, про Чернівці і Львів,

Та головне – відвоювати Мову, –

Той кий, котрим ми вб'єм в собі рабів!

Приспів.

Брати! На нас ви не дивіться скоса,

За своє кровне бій іде у нас.

Сьогодні в нас косою мову скосять,

А завтра косарі підуть на вас!

Це буде кращий в світі братства прояв,

Коли у пісню зіллються слова,

І стане брат за брата рідну мову

Й хор тисячоголосий заспіва:

Приспів.