Текст пісні "Сентиментальна розмова"

В старім саду серед нічної мли

Дві постаті непевнії пройшли.

В них зір погас, уста у них змарніли,

I ледве чутно голоси бриніли.

В старім саду, в зимову ніч сумну

Два привиди будили давнину.

• Ти згадуєш, як ми колись любились?
• Навіщо вам ті згадки знадобились?
• Чи бачиш ти й тепер мене вві сні?

Чи рвешся серцем ти до мене? - Ні.

- Як ми колись удвох жили щасливо,

Зливаючи серця й вуста! - Можливо.

• Де синь небес, де сяєво надій?
• Надії ті почезли в тьмі густій.

Отак ішли вони у ніч зимову,

I тільки місяць чув чудну розмову.