Текст пісні "Пустеля"

Вона, яка носила у серці пустелю,

Одного разу впустила туди дощ.

Він йшов довго - цілу зиму, весну, літо,

А на осінь скінчився.

І почали в неї в серці

Цвісти лілеї.

Вона, йдучи по вулиці,

Натрапила на нього,

Що дивним поглядом дивився

Пильно в очі їй...

Сонце було низько,

А вечір холодним...

Осінь загубила останній листок

Він глибоко зітхнув і зник.

Листя довго кружляло над її головою,

I, сівши їй на плечі, промовило:

"Він прийде. Ти тільки чекай!

Він ще прийде. Ти тільки чекай!" Вітер вирвав з календаря

Останній день зими

Прийшла весна і привела

З собою його...

Але її вже не було -

Вона померла від туги

Одного зимового ранку,

З вишиваним рушником собі на весілля.