Текст пісні "Балада про те, як хотілося літати"

Мабуть, не згадати,

Коли ти наснилась...

Я - вітер,

Сон виплекав мрію мою,

Де дівся мій спокій?

Літати кортіло,

І, ось дивним птахом

На скелі стою.

А небо

Аж до непритомності синє,

Літати в такому -

Великий талант,

І вітер співа, наче дзвін,

Що повинні зробити

Крок в небо

Я й мій дельтаплан...

Зробили... Злетіли...

Полинули в безкрай...

І радість із вітром

У косу сплелись,

Здавалось, що пір'я було

Замість светра,

Я годен був вже

Аж до сонця нестись...

Ширяли, купалися в хмарах,

Як в морі,

Від простору рвалося

Серце навпіл,

Та раптом - ри скеля,

В очах за мить чорно,

І стогоном став скрегіт

Зламаних крил...

Стогоном став скрегіт

Зламаних крил...

Минув час...

Прийшла весна, збуяли трави,

І був я землею

Пташиних вистав,

Мене віншували ранкові заграви,

І якось незчувся,

Як квіткою став...

Я вчора побрався

З трояндою чорною,

Сріблястий барвінок

Боярином був,

Вітали мене голосно

Круки та ворони,

Та чулось мені в крику їх:

"Був та загув!"

І ось я шановний пан

Сива кульбаба,

Усе як годиться у світі рослин,

І вже маю родичів:

Десь баобаб, десь айстра,

Десь кедра, десь пані полин,

А в небо полинути вже не годен,

Коріння тримає,

Я ж лише мовчу,

Та якось дитина моя - насінина

Зірветься за вітром,

Щоб кожний почув

Хто буде в ту мить біля мене -

Агов, я лечу! Я лечу!