Текст пісні "Із Марфою ми стали гомоніти"

Із Марфою ми стали гомоніти

Про родичів, яких уже нема.

Брати і сестри повмирали в тітки —

З усіх вона зосталася сама...

Тетяна в небі ластівкою стала

Й немов колись тепер також співа,

Таки своє ще не відщебетала

У світі цім її душа жива...

Приспів:

Життя близьке стає життям неблизьким

І тишею стає колишній грім,

Він проплива над акварельним світом,

Що був, що є, що буде молодим.

Марія стала маком на городі —

Щороку вироста і зацвіта,

Видзвонює дзвінкоголовим плодом

Її жіноча врода золота.

Гордій став вітром з лісу, а чи з лугу,

Став криком чайки у досвітній млі

Над полем тим, де він колись за плугом

Ходив і кланявсь батьківській землі...

Приспів.

Із Марфою ми стали гомоніти

Про родичів, яких уже нема.

Брати і сестри повмирали в тітки —

З усіх вона зосталася сама...

Приспів.