Текст пісні "Він і вона"

Зустрілися колись вона і він,

Зустрілися й жили собі щасливо,

Але сховалось сонце і ударив грім, |

І хмари їх надовго розлучили. | (2)

А, може, вона на дощ перетворилась

І випала дощем у його долоні?..

А він не знав, цього не знав, |

А він шукав, її шукав, |

А він був далі у її полоні... | (2)

Шукав по світу там, де тільки міг,

Зневірювався він і падав з ніг.

Через осінь, через літо |

Йшов через літа прожиті |

Крізь пустелю і крізь білий сніг... | (2)

А, може, вона на сніг перетворилась

І випала тим снігом у його долоні?..

А він не знав, цього не знав, |

А він шукав, її шукав, |

А він був далі у її полоні... | (2)

Та кожна казка має свій кінець,

Про це на світі знають, навіть, діти.

І часом все життя треба нам пройти, |

Щоб те, чого так хочеться, зустрітися! | (2)

А, може, вона - нездійснена мрія,

Чекає на нього на краю землі?..

І він іде, туди іде, |

І він знайде, її знайде, |

Бо він вже знає де шукать її! | (2)

Зустрінуться колись вона і він,

Зустрінуться й щасливо будуть жити,

І вже ніякі хмари, і ніякий грім |

Не зможуть їх ніколи розлучити! | (2)