Текст пісні "Пробач, якщо зумієш, за образу"

Пробач, якщо зумієш, за образу

За ті слова, що ранять наче ніж.

За підле і слизьке моє лукавство

І за твоє кохання, що міцніш.

Стискає серце розум у лещата

І вже заполонило всьо єство.

А я холодним поглядом як в ката

Плюндрую й нищу в пагонах його.

Так я черствий, неначе в грудях камінь

Немов не кров по жилах вже тече.

Холодний розум надімною править

Й наосліп по життю у даль веде.

Я сам себе кляну за малодухість,

Що серця пут колишніх не зірву.

І як сліпець блукаю на розпутті.

Шукаю щастя, та чи я знайду?

Коли-небудь згадаю всіх кого я зрадив

Я на своїм життєвім цім шляху.

Заплачу гірко над собою й вами,

Та більше не почую я: "Люблю!"