Текст пісні "Туман Яром"

Падаю, падаю, з неба на землю падаю.

І, падаючи, все хороше, що було між нами, згадую.

Все те минуло, ось прийшла зима –

І я лишився один, і ти лишилась сама.

Ми добре бачимо те, чого насправді немає,

А те, що є, ні ти, ні я чомусь не помічаємо.

Все те, що було добрим, раптом стало поганим –

Життя покрилось туманом...

Ой туман яром, пшениченька ланом, в долині овес...

Моїм словам ти більше не маєш віри,

Для мене твої сині озера перетворилися на чорні діри.

Кохання, бажання – слова із пісні.

Хоч ми співали разом, та пісні були різні.

І я літав разом із вітром у часи розлуки,

А ти тримала, ти в'язала руки.

Мої суниці – твоя калина.

Для мене – гори, тобі – долина...

В долині овес...

Та не по правді ж, молодий козаче, зо мною живеш.

Ну от і все – ми розбігаємося в різні кінці одного світу.

Ніхто не знає, що робити – плакати, або радіти. Як діти.

Дурниці! Яка різниця? Тепер це все не має значення!

Ми навіть не сказали одне одному "прощай",

Ми не сказали "до побачення"!

Ти залишилася одна, а я пішов за другою –

Мені добре з нею, їй добре зі мною...

Зо мною живеш...

А як прийде вечір, щей тьомная ж ночка до другої йдеш.

До другої йдеш...

А до мене стиха, стиха потихеньку голос подаєш.

Голос подаєш...

Обсади ж ти, мила, моя чорнобрива, черешнею двір.

Черешнею двір...

Щоб вітер не заходив, ой щоб не заносив голосочок твій.

Голосочок твій...

А я вже садила, часто й поливала, не приймається.

Не приймається...

А уже ж наше вірне женихання все й минається.