Текст пісні "Василиха"

Як завжди, чоловіки втікають у шинок,

Коли хочуть заховатися від власних жінок.

І, як на мене, в цьому нема нічого дивного –

Це місце ідеальне для відпочинку активного!

Ого! – скаже жінка, коли таке почує. –

Ого! Сидить у шинку – навіть вдома не ночує!

І слів моїх не чує! Й мене не помічає!

Сидить собі, нівроку, – попиває чаю!

Але скажіть – чому б мені у шинку не сидіти?

Коли сварлива жінка? Коли плаксиві діти?

Коли у чоловіка роботи так багато,

Що хочеться від неї на край землі втікати?!

А в шинку так затишно, а в шинку так приємно!

Ми часу в цьому місці не гаємо даремно!

Я вам прогарантую конкретно-натурально –

Ми в шинку час проводимо інтелектуально!

Гарна, гарна, Василиха, гарна молодиця,

Наробилася й у полі, йде додому стиха.

Отож, одного разу сидимо собі з друзяками,

Попиваємо пива, заїдаємо раками.

П'ємо собі, їмо собі, коротше – гуляємо,

І на пікантні теми культурно розмовляємо.

Нікого не чіпаємо! Кого нам ще чіпати?

Усіх, хто був тут зайвим, ми викинули з хати!

Нехай лягають спати – нема що тут робити,

Коли така компанія зібралась посидіти!

А в шинку дуже весело, а в шинку дуже гамірно,

У декого з присутніх з'явились ліві наміри.

Кидають ласим оком до темного куточку,

Де місцеві хльорки розсілися рядочком.

На той момент і я також добряче розгулявся,

Хоча в кишені зайвий гріш давно вже не валявся.

Вирішую в шинкові лишатися до рана,

Аж, раптом, бачу – на порозі стоїть моя кохана!...

Наробилася й у полі новими серпами,

Заходю я у шиньочок – п'є милий з кумами.

Ніколи у житті я не чув такої лайки!

Ніколи у житті не було такої бійки!

Вона мене дубасила, немов стару фуфайку!

Вже вибила із мене всі гроші – до копійки!

Вона мене гатила, ображена за себе,

А я плювався кров'ю та благав – не треба!

Лежатиму в лікарні поки рани не загою,

Але від цього часу я до шинку – ні ногою!

Годі, годі, мій миленький, з кумами гуляти!

Ходім, ходім, мій миленький, снопики складати!

Я й не косив, я й не в'язав, складати не буду!

Одчепися, задрипана, бо щей бити буду!

А хоч же ж я задрипана, знають мене люди,

Три копиці сміття маю, на четверту буде.

Рають мене сусідоньки, ще й добрії люди,

Вези, вези сміття в поле - пшениченька буде.

Як вивезла сміття в поле, все ним устелила,

За моєю головою пшениця вродила.

Вези, вези, мій миленький, на базар пшеницю,

Купи, купи, мій миленький, червону спідницю.

Купи, купи, мій миленький, червону спідницю,

А я свою задрипану ще й вище підсмичу.

Гарна, гарна, Василиха, гарна молодиця,

Обернеться кругом себе – червона спідниця.