Текст пісні "Ганьба"

Кричу: "Ганьба!", але моє волання

Не долітає до престолу,

Була одна, тепер нас - тисячі,

І стали в коло,

І дивимся одне на одного,

Як молоді телєта.

Він каже: "Ето самі прості

Національного самосознанія."

Але без него знаю я:

Приспів:

Хто не живе, той не вмирає,

Хто не заснув, той си не просинає,

Хто очі не відкрив, той ніц не баче,

За тобою, Морозенко, вся Вкраїна плаче.

Знов кричу: "Ганьба тобі! -

Людських сердець загальна мрія."

Ми колисали тебе стілько років,

Думали - свята, а ти - повія,

Тепер хто знає як воно: руйнуй чи бережи,

Ти знову кажеш жи: "То наслідки

Закоханого самолюбованія",

Але єдине знаю я:

Приспів.

Ось ви радуєте за чистоту української мови,

А мені все єдно: ковбаса чи колбаса,

Аби вона була.

Ганьба! Ганьба! Ганьба! Ганьба!

Але я знаю:

Приспів.

Кричу "Ганьба!" Кому? Собі!

А вам дарую слід від ярма на шиї,

Дітей, забувших рідну мову,

І жаль за ваші літа молодії,

Коли "Ура!" кричали на любу промову.

Замовкни, вчений жиду, облиш переконання!

Тепер вже точно знаю я:

Приспів. (3)

Вся Вкраїна плаче! Вся Вкраїна плаче!

Вся Вкраїна плаче!