Текст пісні "І є народ"

На сизих пагорбах рясне село горіє,

І сірі вітряки докрилюють свій вік.

В брунатних берегах ріка багряна мріє,

І гай засмучений стоїть, як чоловік.

Ні лету літака, ні шурхотіння гуми,

Тут тільки я, тут я і неба тло,

І дума про народ, моя стодумна дума

Навшпиньки заглядає у чоло.

Як міниться усе! І дурень той, хто зміни

Незмінно заміня вчорашнім днем без змін.

Народ в путі. Та він тавра не зніме

Із тих, хто за народ являв себе взамін

І, відрізаючи живі шматки з народу

Пророкував народові майбуть.

Та брів народ. Де бродом, де без броду,

Без нас, нетяг, тягнувся з не бути в буть.

Бо він народ. Бо він – глагол життя.

Він – зміна змін. Йому нема заміни.

Бо він один крізь весни і крізь зими

Веде свій шлях з не бути у буття.

А ми? Хто ми? Себе ми знаєм зроду.

Чимало віддалось нас жаху в рот.

Лиш ті не віддалися, хто народу

Віддав себе і ствердив свій народ.

Ми знову є. Ми – пізні. Найпізніші.

Що наросли з худеньких матерів

В саду порубанім. Я знаю, не для тиші

Вулкани дивляться з-під наших юних брів.

Є Віра! Є Свобода! Кров і шмаття!

Естрада, сало, космос, кавуни.

І є народ, в якого є прокляття,

Страшніше од водневої війни!..