Текст пісні "Б'є крильми птах"

Б'є крильми птах глухої півночі над мурами,

Б'є крильми птах та й ловить дзьобом грати.

Не жур мене, товаришу похмурий мій,

Нам так приречено з тобою помирати.

На велелюднім торжищі між ницих і крикливих,

За тридцять срібних продані від каїнів і юд,

Ми ордени їм кров'ю покропили,

І, вже не вірячи у Божий Страшний Суд,

За мудрість, за любов, за скривджених і вбогих

Ми підем на Голготу – ти і я –

Під крик "Розпни!" нікчемного й брудного

Орденоносного хам'я.

Б'є крильми птах глухої півночі над мурами,

Б'є крильми птах і зазира в вікно...

Заснув весь світ, і люди сплять давно...

А чоловік стоїть за гратами понурими

І дивиться в вікно –

У дірку чорну, в безвість непроглядну,

Ні віддиху, ні руху, лиш живчик на чолі.

Там десь, туди десь, за чорне простирадло

Думи і серце – бігом по землі...

Очима хоробливими утік за кам'яницями,

Бровами нерухомими крізь ніч залетів.

Там десь, туди десь – з свобідними птицями

Там десь – де юнь і де цвітінь.

Б'є крильми птах глухої півночі над мурами,

Б'є крильми птах і мотиль прилетів.

Із тьми на світло крізь іржу прутів

Загнався, загнався мотиль здуру.

І закрутився в безнадійнім герці,

Об дивне світло поломивши зір.

В розпуці б'ється, трапивши у вир,

Шалено б'ється об пухир, як об набрякле болем серце.

Немає відгуку. Чигає ніч байдужа,

Набрякле серце марно жде поради...

Дай руку!.. Дай же руку мені, друже!..

А ти любив цей світ брехні і зради.

Чого ж той птах бунтує так за мурами?

Чого ж той птах так крилами об грати?

Товаришу, товаришу похмурий мій,

Ну, а як ми не хочем умирати?!

І ми не вмрем, нас не зітруть із рубрики,

Ми оживем в страшнім вогні стихії.

Ми ще каратимем хамів Мечем Республіки –

На місці лобнім – там, біля Софії!