Текст пісні "Пісня про незнищенність матерії"

Забрівши у хащі, закутаний у вітер,

Накритий небом і обмотаний піснями

Лежу, мов мудрий лис, під папороті квітом |

І стигну, і холону, і твердну в білий камінь. | (2)

Рослинних рік підноситься зелена повінь,

Годин, комет і листя безперервний лопіт.

Заллє мене потоп, розчавить білим сонцем |

І тіло стане вуглем, з пісні буде попіл. | (2)

Прокотяться, як лава, тисячні століття,

Де ми жили, ростимуть без наймення пальми.

І вугіль з наших тіл цвістиме чорним квіттям, |

Задзвонять в моє серце джагани в копальні. | (3)