Текст пісні "Да повій, вітер"

Да повій, вітер, да повій буйний

З глибокого яру!

Прибуд, милой, да й чорнобривой

З далекого краю!

Да й же рад би я да й повіяти –

Яр дуже глибокий!

Ой, рад би я да й прибуть к тобі –

Край дуже дальокий!

Да що я й свого да й миленького

В похід виряджала,

Дала ж йому да й зозуленьку,

Щоб рано кувала.

Да дала ж йому да й зозуленьку,

Щоб рано кувала,

А він мені да й соловейка,

Щоб не смутовала...

Да й летить галка да й через балку,

Летючи кряче.

Передай же да й миленькой

Хай вона не плаче!

Дак хай не плаче, дак хай не плаче,

А я не журюся,

Нехай вона да й заміж вийде,

А я оженюся!

Дак бодай тебе да й оженила

Лихая година –

Зав'язала да й білі ручки

Малая дитина!

Да зав'язала да й білії ручки

Й ніхто не розв'яже,

Ніхто ж мені да й молоденькой

Правдоньки не скаже...