Текст пісні "Сталеві квіти"
Кажеш - все про мене знаєш ти,
Навіть, стіни мають очі тут.
Ну у кого вже навчилася? -
Дай йому мою сорочку, білу ту.
Ти така, як я, незламана,
Troubles saіd "hello",
Joy saіd "peace and love",
Але там, де я себе запхав
Ані психолога, ні шамана...
Після всього через що пройшли
Починати знову все з нуля?..
Небо-небо, чуєш, небо, я земля,
Бо вже той день, коли
Ми зриваємося на крик
І я не знаю, тепер звик,
Якщо можеш без мене далі йти,
То підкажи, коли відпустить...
В руки твої, що очікують,
Крізь валуни човен правлю,
Зі шкіри вистрибну списом,
Стрілою наввиперед.
Поряд в останній твій зойк
Я себе поставлю,
Аби все знов розпочати,
Зіграти наш спільний сет!
Приспів:
Посеред стиглої ночі |
Транслюють солодкі сни нам, |
А ми дивитись не хтіли, |
Як квіти сталеві ростуть із глини... |
Ми сподівались від бруду вимитись, |
За руки взятись і вийти!.. |
Вибач, я більше не буду з бруду |
Ростити сталеві квіти!.. | (2)
Так усе й влаштовано:
Тут зашив - там тече...
Якщо впав - встань знов,
Переклав на інше плече - пішов!
Брак людей, сутінки думок,
Поклади їм край!
Коли все ніяк - перевертай вініл,
Крути ще!
Куплені-продані, забуті-згадані,
Але не крадені
Сонячні наші дні - Ні!
Різні, коли брудні,
Коли тендітні - Ні!
Хочеш пробач, хочеш "ізвіні" -
Але ким тобі був? Ким тепер став?
Ким була мені?
Ми були на все це згодні!
Прошу, тільки не сьогодні...
Чуєш?.. Тільки не сьогодні...
Я намагався, навіть, на горі
Бути ким я є...
Лиш мені моє, собі лиш своє,
Бо невдовзі хвилі змиють сліди там,
Де спільну мову шукав з тобою.
В небі нічному серпневому
Наше придане.
Чому так довго минав,
Хто ховав, де ховалися?..
Вип'ю тебе по краплині -
І все дізнаюся:
Скільки на двох нам жетонів
В цій касі видано...
Приспів.
Але ось тут, прямо тут,
Між ребер з'явився порожній кут...
Я кричав, просив, благав: вважай
Бо ти для мене і пекло, і новий рай
Схибили раз - і все нанівець.
Так мій зошит зламав її олівець.
Так, я сильний, я вільний, але пустий.
Ти підкажи, коли відпустить?..
Приспів.