Текст пісні "Інтродукція"

І вітер віє від століть, крилатий, вільний і неспинний,

І вчить свободи, туги вчить і за чимсь незнаним і нестримним.

І повторяє нам, прибитим, у зривах страчених намарне,

Що вже ніяк життя спинити і що життя – це не казарма.

Води живого срібла повні, сплять криниці ласки,

Криниці ласки вічної, що мурів цих діткнулась.

Вже більше літ хода їх не вбирає в лавр поразки,

Ні форуму марнот не будить метушливий галас.

В цистерні ночі миються майбутні зорі ранку,

Погруддя сонця з гриви полум'ям в музеї ночі.

Вже іній літ сріблить руїни. Мов по ланці ланку,

Повільний вітер пхає хмари й цвілі час хлюпоче.

Плече в плече заплівшись тісно, йдуть кущі глодини,

Джерела зелені із надр земних, де клекотало

Хвильне життя базарів, де роїлися хвилини.

На цвинтар золотих монархій хмари тінь упала.

Княжна екстази – ніч веде слова камінним гаєм

Між лаври, де з листків пливе музика таємниче

І соловейко, брат зорі, про смерть сестри співає.

Трагічний вітер на порожній сцені світу кличе.

Де мармуровий кінь із гриви молоком застиглим

Іржанням тужним надаремне будить дальні Трої.

З очей героїв зерно дзьобають бездушні щиглі.

Заходить Зорелев за тінь епохи золотої...