Текст пісні "Скелі Довбуша"

З часів, мабуть, палеоліту

В підніжжі їхнім – дивний ґрот,

У ньому прах неандерліта

І жертв його безвинна кров.

Тут волхв старий палив багаття,

У скелях цих його душа,

Що в сомнодимному сум'ятті

Ще й досі творить чудеса.

Три скелі тризубом до неба,

А неба купол, наче мідь,

Щоб суть життя пізнати – треба

Ввібрати в себе скель цих міць!

Ще свіжі скрізь сліди опришків,

Скарбниці їхні без засув,

В них дух, що має древній вишкіл, –

Живий! – Він навіть не заснув.

Тут запах мирти і ладану,

Хорали дивні, голоси...

Ідуть і йдуть ченці з Йордану

На клич Новітньої Руси.

Три скелі тризубом єдиним

В єдине небо – сущий рай –

Жертовним полум'ям родинним

Вони освячують наш край!