Текст пісні "Танго"

Передмова:

Там, де нас немає і не буде,

сніг упав на вежі і сади.

Як ми ходимо обоє

нетрями старою дому!..

Гобелени і гобої

славлять пару невідому,

ніби бачать нашу змову:

кожен дотик — теплий спалах.

І тоді ми знову (й знову)

переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами,

як завжди, година друга,

і крадеться вслід за нами

може, туга, може, фуга...

Повз портрети і портшези

з нами йде луна від кроків.

Ми кудись надовго щезли

(двісті років? Триста років?).

І, коли вже стане темно,

з неопалених покоїв

(я, здається, вівся чемно,

я нічого не накоїв),

у жаркі вогні неонні

повертаємось навіки.

Я несу тебе в долоні,

а життя таке велике...