Текст пісні "Самійло Немирич"

Вчора був ти герой, одягався у плащ.

Їздив кіньми і саньми, співав пияцьки.

Нині сівши у вежу ридай, пропащ,

Ггвалтувавши дівча, що розносило пляцки.

Може сп'яну, а може скосив тебе шиз,

Я не бачу причин для такого лайдацтва.

Тож лежи в ланцюгах лунко кинутий вниз,

Ти, що пив і гуляв, і мав купу багацтва.

Мав півміста друзяк і півміста (повій),*

Розважався магнацьки, цицьки мав і цяцьки.

Та знеславив себе, і родину, і Львів,

І дівча, і (повій), і Вітчизну, і пляцки...

Ти тепер найостанніший князь волоцюг,

За невинне дівча, що не з'їло б і муху.

Цокоти у пітьмі і лижи свій ланцюг,

І лежи мов лантух, окаянний свинтуху.

Недостоєн єси щоб кишки твої псам.

Запитає суддя, та не в Янка чи в Яцка,

А у тебе, хоча ти не відаєш сам

Чи дівчини хотів, чи хотів її пляцка.

Чи кохання хотів, що неторкане ще

Пропливає над ринком, де рила і туші.

Ну бо що це за світ і куди він тече,

Коли в ньому лиш тюрми, і вежі й катуші?

Якось так воно все у глибокій дірі,

І на Бога на чорта те личенько біле.

От хіба що лишень упирі і щурі,

І на цьому амінь Бідолашний Дебіле...