Текст пісні "Крик Чорнобиля"

В цих лісах безборонно гасають вовки, наче рейнджери.

Заблоковану зону обходить здаля навіть дощ.

Лиш тутешні зозулі, що звуться "лічильники Гейгера",

Не роки обіцяють, а числа рокованих доз.

І шаманської ночі безоокого чорного місяця,

Коли землю, як в саван, загорне вологий туман.

На задалених цвинтарях в небо обвуглене світяться

Сизо цинковим одцвітом горбики чорнобилян.

Приспів:

Бо ніщо не забудеться: ані імення, ні дати.

Ми - не тіні, Ми - душі віднині вовік молоді.

І коли небеса возвістують годину відплати,

Ми посвідчимо вашу байдужість на Страшнім Суді!

Так оглухло і тоскно, і так одиноко-пустельно.

Тільки раптом із ночі дитям заголосить сова.

Тільки Діва Пречиста із профілем Ліни Костенко

У простуженій церкві собою маля зігріва.

Тільки тіні шістьох, спопелілих за всіх у четвертім,

Припадають до вікон волають устами біди.

- Та озвітеся ж, люди! Як що ви забули про мертвих,

То живим пострадальцям подайте хоч кухоль води!

Приспів.