Текст пісні "Примари"

Останнім часом я, буває, не сплю,

Я не пишу вірші, а просто лежу.

Я однозначно чую, щось там живе.

То не малечі рух, ні котика писк,

То не фотелі тінь, ні місячний блиск.

Доволі чітко бачу – щось там снує,

Хтось ходить, там бродить косматий

Хтось промайнув.

Полиці скрип і шурхіт, в кухні возня,

На мить воно замре і знову гульня.

Кричати хочу, та й повітря нема.

То мари, примари, тумани і лиховій

Плетуть, верзуть, горнуть наші думки.

Кохана спить, а я уважно стежу,

Схопити хочу мить, таємну межу,

Де сон і яв ведуть химерний двобій,

Я встану, я вспряну, умить лечу і парю.

Схоплю зорю, а все ж лежу.

Тихий вирій тут і нині

Ладить наше життя.

А ще, буває, стрінеш в місті когось,

Якесь ім'я назве, ти вражений, ось!

То клон того, що вже і гадки нема,

То мари, примари, астрали і херувім

Вернуть, плетуть, ведуть наше життя.

Буває, знайдеш ти кохання-журбу,

Водночас ти відчуєш щастя й біду.

Сягнеш бемежність ти, і разом мале

Оманить, поманить, примарить та й окрилить.

То я – не я, мій сон-двійник.

Тихий вирій тут і нині

Править наші життя.

Осяє раптом ясна думка чи зміст,

Те ж саме часто бачиш ти потім скрізь

В газетах, чартах, чатах, теле і снах.

То чари, примари, сансари і водолій

Плетуть, горнуть, ведуть наші чуття.

Тихий вирій тут і нині

Чинить наше життя.

Бува, зникає річ, немов хто украв,

З'явиться потім там, де ти й не бував.

Ти робиш щось, а ніби хтось заважа.

То з неба дар впаде, то вдача зника.

Не хочеш – є, захочеш – все пропаде,

Нема, нема, а потім раптом буде.

То чари, примари, анклави і зоревій

Плетуть, метуть, ведуть наше буття.