Текст пісні "Нечаста"

Розбіглися дитячі пустощі,

Грудневим листям на липах висить,

Свистить з'їджена, лускощить

Жага спотівша, задзюбана нить.

В пил розбиті зайчатка,

В дівча з Сонячного гаряча хіть...

У ванній пускав барви бульб,

Пірнув під воду, ковток, болить.

Китицю з потилиці зостриг, зосліп,

Сльоза – рідкий фольклор душі,

Полонила полониною тіла в мить,

Дзвіночок на животі тремтить.

Ти хто? Авжеж, я не відьмак!

І ти не куштувала моїх трав.

Винюхала усього поки спав

І я пропав до страв твоїх припав!

Насолила з мене повну діжку снів-блинів,

На Катерину почала віщувать,

На Андрія віск лила, ліпила,

Полеля розбудила. Що тепер? Кричать?

Мов соти меда жувать та не проковтнуть,

Пророкувати кару, то не про нас!

Відкоркувати себе і в перехресті вуст,

Затаврував в зірки нас Волопас.

І хто тут вигра, коли сам маклер – Чорт?

Спитай, чому в зими немає квіт,

То просто сніг малий, то ти та я,

Летять сніжинки, цьогорічний цвіт.