Текст пісні "Будда"

Em G C Am

Будда сидів на високій могилі,

Будда споглядав будяків цвітіння:

Навколо степи і баби похилі

Й країна – спорожнена тиха катівня.

Старий адвентист між мандрованих дяків,

Або ж дяків, хоч, яка в тім різниця?..

Чумацькі шляхи, жебраки, повні дяки,

Що спустять твої мідяки по пивницях...

Будда відпустив оселедця по плечі,

Читав барокові євангельські мантри,

Водив за собою зграї малечі,

В корчмі заливаючи про власні мандри.

Хоробрий Будда зупиняв ординців,

Лякаючи пеклом, обіцяючи карму,

І знову з бабами сидів наодинці,

Дивився на степ, мов на згублену карту.

Похилий Будда забирався в дзвіниці,

Дивився на степ і молився на сонце,

Великий і грішний, чистий і ниций,

Забувши тенденції, відкинувши соціум.

Померлий Будда лежав на могилі,

Розгублено навстіж розкинувши руці.

І баби, мов коні, під спекою в милі

Іржали до сонця в журбі та розпуці.