Текст пісні "Він"

Він збирав філософське каміння,

Що летіло в його город

І мостив їм шлях до подвір'я,

До притулку Східних Ворот.

Був прихильником власної тиші,

Марно слова не випускав,

Любив слухать, як кубляться миші

На горіщі під пучками трав.

Кудись їхав — гледів у шибки,

Марно часу не рахував,

Залюбки попадав у пробки,

Бо нікуди не поспішав.

Відчуття забивав у люльку,

Режисером був свого сну,

Горизонти катав у кульку,

Клав насіння на весну.

Він бабусям казав у маршрутках:

"Дозвольте, я за вас заплачу",

Ну, а ви за мене заплачте,

Як по митарствам полечу.

Боронив степу шмат і болото

Від лихих та недобрих людей,

Він ніколи не знав нудоти,

Непомітно зникав з очей...